людина

Слухай, а ти живеш у дуже маленькій коробочці. Тяжко, напевно, щодня запихати себе в неї:«Я це... Я не те... Я це... Я не те...»

— Любий, це ж біда великого міста – тут майже ніколи не можна побути вдвох. — Звідки ж тут беруться діти?

Найлегше жінки змушують плакати тих чоловіків, перед якими тремтять інші чоловіки.

— Ображатись — улюблене заняття Камілли. Я забув про її шістсот сьомий день народження, і... — Якщо ми її не знайдемо, я можу забути про своє. Дев'ятнадцятому.

— Поясніть суду — чому двадцять років усе було добре, і раптом така трагедія? — Вибачте, пане суддя, двадцять років тривала трагедія і тільки тепер все має бути добре!

Життя християнина є саморозп'яттям.

— Роберт любить убивати. І він король. — Як же вийшло? — Тому що він любить убивати. І в нього виходило.

Наші слова — велетні, коли вони на шкоду нам, і карлики, коли ми чекаємо на них користі.

Повстань або помри = рівновага.

— У шашлику головне не вихідний продукт, а правильний маринад. — Теодор перейшов до стелажу зі спеціями. - А що ти тепер шукаєш? — Суміш поароматніша, щоб відбити запах м'яса.