людина

Начебто й думки ні про що, а голова забита...

Коли я дивлюсь сьогодні на світ навколо, на очі завжди попадаються такі газетні ілюстрації: "Жіночий полк у Радянському Союзі займається снайперською стріляниною"або "Жіночий батальйон в Іспанії займається метанням гранат". Або... Поборникам жіночої рівноправності такого роду я можу сказати лише одне: Я був би не чоловіком, якби допустив щось подібне. Я пережив війну. Я знаю як це тяжко. Знаю, як багатьом чоловікам ця війна покалічила нерви. Я часто бачив десятки таких: їх трясло, коли вони вертались, вони були повністю пригнічені та зламані! Чи допустимо наражати такому жінку чи дівчину? Я би тоді втратив всяку повагу до німецьких чоловіків!..

З злиднями треба боротися, не вбиваючи новонароджених немовлят, а покращуючи умови життя.

Її боротьба із земним тяжінням нагадувала агонію, сповнену розпачу.

На голодний шлунок російська людина нічого робити і думати не хоче, а на ситий не може.

Розуміння себе – це відкриття чи створення?

Її таємниця стала нашою спільною таємницею, і це мимоволі ще більше зближує нас.

Колись цілим поколінням доводилося прожити свій вік, не бачачи істотних змін ні в духовній, ні в матеріальній сфері життя, а зараз ми від цих змін не можемо просто перевести подих.

Хто не знає смерті, не знає і життя.

Дятел був скромний вчений і вів суворо відокремлене життя. Ні з ким ніколи не бачився (багато хто навіть думав, що він заспіває, як і всі серйозні вчені, п'є), але цілі дні сидів на сосновому суку і все довбав. І надовбав він цілий оберемок історичних досліджень:«Родовід лісовика»,«Чи була заміжня Баба-Яга» та ін. Але скільки не довбав, видавця для своїх книжок знайти не міг.