людина

Коріння нашої професії взагалі, акторської професії — стовідсоткове занурення у запропоновані обставини. А це є дитячі ігри. Коли дитина не помічає, замерзла вона, промокли в неї ноги, або вдома чекають обідати. Він цього не помічає, він там, він у грі. Тому й кажуть, що треба зберігати в собі такі речі – дитину, дитинство.

Люблю розумних ворогів.

— Що б ви побажали артистові-початківцю? Який би дали пораду, чи напуття? - Не боятися нікого. Нікого не боятися і не поводитися, як повія. Не ходити кіностудіями, не заглядати у двері і не питати«артисти не потрібні?» Я ніколи цього не робив. Я вважав, що якщо я потрібен, помітять і запросять. Не помітили, не запросили — отже, не треба. Працюй над собою. Лише сам. Все сам. Зараз нікому не можна бути належним у цьому світі. Це дуже важка ноша. Я нікому нічого не винен. Я абсолютно вільний у професії тому, що я не винен нікому.

Жінка має одягатися так, щоб її було приємно роздягати.

Виховані люди поважають людську особистість, а тому завжди поблажливі, м'які, ввічливі, поступливі.

Чому бути того не минути. Бо немає такого коня, яким від самого себе поскакати можна.

Люди визнають лише того, хто їм корисний.

Не будуй будинку біля дороги. Дорога лише тоді буває доброю, коли вона веде додому.

Мрійники, сибіли і пророки Дорогами, забороненими для думки, Проникли - непритомним - далеко, Туди, де світять царствені числа.

Так багато людей, а той, хто потрібен — один-єдиний, він знову загубився...