людина

І я любив. І я знав божевільний хміль любовних мук, І поразки, і перемоги, І ім'я: ворог; та слово: друг.

— Насамперед це був День перемир'я. Тепер День ветеранів. — Це тебе засмутило? — спитала вона. — Це така біса дешевка, так біса для Америки, — сказав я. — Раніше це був день пам'яті жертв першої світової війни, але живі не змогли втриматись, щоб не заграбастити його, бажаючи приписати собі славу загиблих. Так типово, так типово. Як тільки в цій країні з'являється щось гідне, його рвуть на шматки і кидають натовпу. — Ти ненавидиш Америку, га? — Це так само безглуздо, як і любити її, — сказав я. — Я не можу відчувати до неї жодних почуттів, бо нерухомість мене не цікавить.

Відпущене людині життя занадто коротке, щоб повторювати те саме двічі.

- А я уявіть все життя пишався своєю справою. І батько моїм пишався і дід, ну інші багатством пишалися чи знатністю, а ми професією! — А що це за професія? - Батьківщину захищати. Є така взводна професія — Батьківщину захищати.

Успіх, що прийшов до вас одного разу, не прогодує вас усе життя.

Не можна з людини вимагати відповіді за результат, якщо ви нав'язуєте свої методи її досягнення.

— Він розумний хлопець, але має проблеми з концентрацією уваги. - В сенсі? - У відповіді на останнє питання семестрового іспиту він розповів докладну історію обрізання. — Ну, мабуть, цей звичай мав важливе історичне значення… — Я учитель економіки.

Красивий недосконалий, геніальний божевільний, і краще бути смішним, ніж абсолютно нудним. (Недосконалість - це красиво, божевілля - це геніальність, і краще бути нестерпно смішним, ніж нестерпно нудним.)

Речі, що виникали переді мною, безмовно руйнувалися, і я знову все починав спочатку, і тільки зазнавши сильного потрясіння і опустившись на дно свідомості, я знаходив там ті уламки, в яких колись жив, руїни міст, які я залишив.

Вони потребують багатства — а це найважчий вид злиднів.