людина

У житті все просто: щастя цілком залежить від везіння та від генів. Все зводиться до генів і везіння. А якщо замислитись, то й гени — це питання везіння.

Іноді простіше запам'ятати, аніж зрозуміти.

Чому люди не бояться ображати інших, адже все може повернутися бумерангом до них... Це порівняно з пружиною. Можна стиснути її пальцем вщерть, але коли відпустиш, то вона вистрілить аж до стелі. Чим міцніше ти її стиснеш, тим сильніше вона вдаряє тебе...

Одна з причин людських воєн - це страх. Це«я тебе боюсь». Ксенофобія. І це дуже чудово показують шимпанзе. Тобто шимпанзе воюватимуть на винищення один з одним, навіть коли у них купа ресурсів та купа їжі, просто тому, що вони один одного бояться. Тому що це два різні племені, які можуть одне одного не розуміти. І вже це одне нерозуміння, взагалі необхідність брати і розбиратися, включати мізки, розуміти когось іншого, — викликає такий жах, таку агресію, що вони краще будуть ґвалтувати і пожирати один одного, ніж зроблять це додаткове зусилля якось один в одному. розібратися. І якщо людству вдалося відрізнитись від інших мавп, то саме завдяки тому, що якоюсь незрозумілою мутацією, випадковою мутацією, випадковим поєднанням хімічних елементів у крові в певні дні людські мавпи були здатні бути один до одного трохи менш агресивними, ніж шимпанзе.

Ніщо не виснажує тіло і душу людей так, як виснажують тужливі думи. І ослабли люди від дум...

Іноді настає час для розумного, коли немає іншого виходу, крім спалити за собою всі мости. Коли треба йти до кінця, не боячись нікого й нічого. Навіть, якщо потрібно зійти на багаття. Навіть якщо всі навколо вважатимуть тебе зрадником та вбивцею. Важко це опинитися в такій ситуації. І тут головним залишається честь. Те, що ти думаєш про себе сам. Не хтось, а ти. Саме ти сам.

— Хлопчики, запрошую на чай із плюшками о восьмій вечора. Правда, плюшки черстві. — Пожвавлювати померлих – наша спеціалізація. Будуть твої плюшки, як новенькі. — Навіть уявити страшно! - Чому? — Живі плюшки, що звиваються в руках і впираються, просять їх не їсти і кричать не своїм голосом:«Ми всі помремо!» Брр…

Німці в таких розмірах не крадуть, їм дивно, що можна так беззавітно красти. Нам теж дивно, але крадемо.

Життя - це найкрасивіша пісня.

Істинно віруючий подібний до бджоли: він не споживає нічого, крім доброго, і не віддає нічого, крім доброго.