людина

Люди, яким завжди ніколи, звичайно нічого не роблять.

Кому там від Любові спокій необхідний? Вважай — небіжчикам, точно не живим, Того, хто про Любов і не чув жодного разу, Вважай небіжчиком, точно не живим.

Зухвалість — ось той пароль, який відкриває будь—які двері краще за будь—якого«Сезам, відкрийся!».

Один тільки факт, що ти чогось досяг — поставив мету і досяг її — дуже багато значить. Ось справжнє життя без усяких там«змогло б, зробив би, домігся б...».

— Тату, ніхто нікому нічого не винен. — Правильно. Кожен себе від обов'язку перед іншими звільнив. Кожен сам визначає собі свій обов'язок, його природу і міру. — Ну і відмінно. Тепер свобода, тато. Немає більше рабства обов'язку. – Та не рабство це було, а нитки спільності. Тільки носити їх було так само важко, як зимовий одяг улітку. Звільнивши себе від обов'язку перед іншими, людина опинився без підтримки інших членів соціуму. Він виявився нікому не потрібен. Ось вона, справжня природа принципу«ніхто нікому нічого не винен» – влада самотності. Ніхто… нікому… не—ін—те—ре—сен! Не потрібен!

Знаєте, ви чудовий брехун. Більшість людей підсвідомо подають сигнали про нечесність. А у вас нічого. Жодного внутрішнього конфлікту. Зазвичай це ознаки феномена, який психоаналітики люблять називати психопатією.

Осел, хоч шкури немає на ньому, Але без неї ясна картина. Ні плащ, ні шпага, ні камзол, Не приховують, що ти скотина...

Це тільки теоретично подібне приваблює подібне. А на практиці для гармонійного союзу потрібні різнополярні одиниці, щоб урівноважувати один одного.

Світло і темрява – основна мова всього всесвіту.

Усі тепер стирчать у цих соціальних мережах цілодобово. Сходили б краще до парку погуляти, чи що!