людина

—... Від цього не втекти, і ніхто тебе не втримає. - Ти можеш утримати, - говорив щиро. - Ні. Якщо втримаю, то вже не тебе.

Він відчував, що ніколи не подолає своєї пристрасті, але при цьому знав, що час лікує все

Обов'язки держави як броня. Коли ти на нього працюєш, броня захищає тебе. Але носити її важко. Людина втомлюється. Ноша важка. А коли знімеш її, стає легше. А щойно стає легше, людині хочеться бігати, стрибати і щось зруйнувати. Легкість - це добре. Але броні вже немає.

У нас кажуть:«Дружина не рукавиця: з руки не скинеш». А я скинув... І нічого. Руці тільки мерзлякувато.

Недаремно кажуть, що вік видають очі. Буває, вдається геть-чисто стерти з обличчя всі індивідуальні риси, всі ознаки віку, залишається гладкий білий лист. Але очі нікуди не дінеш.

Так ось що таке слава: самотність.

Коли щирі почуття, ти не можеш просто відвернутися.

Я знущаюся. Ти ненавидиш мене. Все повернулося на круги свої.

Предслава знову відзначила, що, коли він сміється, у нього робиться трохи збентежений вигляд: ніби він соромиться, що у світі знайшлося щось, здатне порушити його незворушність.

На жаль, ніщо не в змозі повернути двічі втрачені ілюзії!