людина

Він або надзвичайно розумний негідник, або найбільший осел.

Від звуку його голосу я затремтіла і не змогла вимовити жодного слова, тільки не відривала від нього погляду. Сила, яка привела мене сюди, тепер притягувала мене до нього. Мені так сильно хотілося доторкнутися до нього, що я ледве стримувала себе. Він був такий дивовижний, такий неймовірно красивий. Я розуміла, що десь трапляється щось погане, але це здавалося неважливим — зараз, коли я була з ним.

- Ти там бував? — Хіба я схожий на того, хто бував у джерела молодості? - Залежить від освітлення.

Іноді дурість маскується під доброту, а часом під чесність – коли раптом тягне вибалтувати старі таємниці, казати казна-що, переливаючи з порожнього в порожнє…

Урочисто клянуся, що замишляю тільки пустощі.

У кожному творінні генія ми дізнаємося власні відкинуті думки.

Ми судимо про себе з того, чого ми здатні досягти; інші судять про нас тим, чого ми досягли.

Це було вкрай нерозумно і жорстоко з мого боку — підсвідома спроба вгамувати свій біль за її рахунок. Але на мій випад вона не відповідала. Є точка, коли горе таке велике, що людина перестає реагувати на подразники і стає дивно спокійною, — вона досягла цієї точки.

Невже нічого не змінилося? Або ні, не так. Невже ми так нічого не змінили?

Знову про Христа. Як сказано в одному з гностичних оповідань, з ненависті до фатуму він нібито піднявся на небо і порушив розташування сфер, щоб люди перестали звертатися до зірок. І що в такому безладді сталося з моєю бідною зіркою?