правда

- До телефону. - Це не мене. — Погано одягнений, звати Саймон. - Мене.

Найкраще, що можна отримати тільки вдома, - це прокинутися у своїй старій кімнаті, на своєму старому ліжку; знизу доноситься аромат свіжозвареної кави, сонячне світло пробивається в щілини фіранок, і новий сонячний день чекає на твоє пробудження.

Люди, які не п'ють, не курять, ніколи не матюкаються і не говорять про секс, викликають у мене якісь підозри. Упевнений, ночами вони обробляють трупи маленьких дітей або ще щось у цьому роді.

Коли людина вважає, що має бути прощена, вона робить одну й ту саму помилку нескінченно. Це закон. Прощення - це каяття. До глибин. Тільки воно згладжує.

— Доброго ранку. - Що ви хочете цим сказати? Бажаєте мені доброго ранку? Чи стверджуєте, що ранок добрий і неважливий, що я про нього думаю? Чи, може, ви хочете сказати, що випробували на собі доброту цього ранку? Чи ви вважаєте, що всі повинні бути добрими цього ранку?

Коли в будинку починається пожежа, з вогнем мають боротися всі; якщо ми сперечатимемося про методи, будинок згорить.

- Дякую, Паша! З мене коньяк! — Ти, Женько, це... краще хоч би одного пілота живим візьми. Якщо, звісно, ​​тобі вони зустрінуться. Ну, бува, розумієш? — Е-е-е... Паша, розумієш, яке діло... їхні звірі дикі злопали. Обох. — Звіри, кажеш. Гаразд, тоді коньяк.

Завжди хтось зіпсує тобі день, а то й усе життя.

Небезпека або є, або її немає. Якщо є небезпека, то чому тут немає ваших військ? Якщо її немає, то навіщо тікати?

Це справді дуже важливо, щоб тебе розуміли та любили. Щиро, а зовсім не за гроші.