правда

Ми складаємо страхи, щоб допомогти собі впоратися з реальністю.

Люди народжуються рівними і, вмираючи, знайомляться з цим уперше практично.

— І що нам тепер робити? - Як що? ПШЗ! - Що? — Продовжувати ворушити дупою.

Життя не перестає нас дивувати.

Не смій псувати мені життя через те, що тобі не подобається твоє.

Без талановитого читача художня література мертва.

- Чому вони ганяються за тобою? — Уявлення не маю. - Та годі! Повинна бути причина! - О, причин купа. Я просто не знаю, яка саме.

- Що я можу для вас зробити? Чим я можу ще допомогти? — Чудово було б послухати тишу. (— Що-небудь ще? Допомога, може? — Тиша не завадить, мабуть.)

Суворі люди — нещасні люди: їх судять за вчинками і засуджують, а якби зазирнули в їхню душу, то, можливо, всі вони були б виправдані.

— Що за шаленство змусило вас сказати королеві, що ви знаєте правду? - Безумство милосердя. Щоб вона могла врятувати дітей. — Ааа, дітей... Страждають завжди безневинні. Роберта вбило не вино і не кабан. Вино притупило реакцію, кабан розпоров живіт, але вбило короля ваше милосердя.