рішучість

… зараз я знаю, що наш світ не більш постійний, ніж хвиля, що здіймається над океаном. Якими б вони не були, але свої перемоги та поразки ми маємо пережити, бо дуже скоро підніметься нова хвиля, але це буде вже нова історія…

Коли чоловік закоханий, він одразу підіймається на п'єдестал із Десяти заповідей і стоїть на ньому, подбаченившись. А коли закохана жінка, до всіх цих«можна» та«не можна» їй немає жодної справи.

Люди рідко бувають такими, якими здаються. У вас настільки злодійський вигляд, що я впевнений: ви ні в чому не винні.

У великому місті пішоходи ведуть мученицьке життя. Їх запровадили якесь транспортне гетто. Їм дозволяють переходити вулиці тільки на перехрестях, тобто саме в тих місцях, де рух найсильніший і де волосок, на якому зазвичай висить життя пішохода, найлегше обірвати.

Національність, раса, стать, релігія, вік — це обмеження, які не мають значення, адже кожен з нас має прагнути повного звільнення. Той, хто нас розділяє, нами і панує. Подивіться вище себе і побачите цілий безмежний Всесвіт, подивіться навколо і побачите сірі та«безпечні» стіни: штамп у паспорті, цифри народження та музичний смак.

…слова здатні впливати на перебіг подій — у минулому, у майбутньому, навіть у теперішньому. …Вони проникають у дверні щілки та замкові свердловини, западають у людські душі, проростають крізь покоління.

Дорога - філософська категорія, схожа на життя, де є початок, кінець і ціль (нехай примарна).

Опівдні я у П'ясечному. Місцевий ліс уже зайнятий росіянами. Буквально за кілька десятків метрів майорить радянський прапор із серпом і молотом. Думати не хочеться, що було б, якби росіяни вирішили вислати розвідку в цей район. Ми дуже добре розуміємо, що таке цілком можливе. [...] Річка служить державним кордоном - за нею безодня, прірва. Якщо росіяни надумають наступати, піти не встигнемо, транспорту в нас ніякого. може, ми цапи-відбувайла, спеціально віддані на заклання російським на випадок нашого вторгнення? Подібні речітраплялися у Польщі. [...] Ми мирно відсипаємось. Навіть бойову охорону не виставили. До чого? Все одно — чого бути, того не оминути. [...] Минулої ночі на нашому березі були помічені росіяни, буквально за два кроки від того місця, де ми розташувалися. Судячи по слідах на піску, це була група людей щонайменше двадцять. в яку ж заваруху ми вплутуємося! Невже доведеться в них стріляти!

— Куди поділися овочі? Всі їдять лише хліб та м'ясо, а навколо повно їстівних ягід та листя. Де фрукти, де салат? Де він? - Салат? — Щоб я їв листя? — Листя ми використовуємо в інших цілях, але потім ти їх точно їсти не захочеш!

Вся річ у тому світі, в якому я живу. Світ видінь, надій, уяви та спогадів. Там я щаслива.