вічність

Жінки, як кішки. Довго залишатись без господаря вони не можуть. Але й із господарем довго не можуть. Вічно у них усілякі метання. Так що краще бути поряд. Спокійно, впевнено, не смикатися, не ображатися, не лякати, не вставати в позу, жити своїм життям. І все буде тип—топ.

Вічний вибір. Іноді ти робиш його так швидко, що не розумієш серйозності наслідків. Але потім все стає очевидним — великі червоні плями, на кшталт дорожніх знаків на пройденому шляху.

Не мертве те, що у вічності буде, Зі смертю часу і смерть помре.

Земля – єдине, що має цінність. Єдине, що вічне. Заради неї варто боротися. Заради неї варто навіть померти.

Ось небо зглянулося — і сніг Глушить тріскучого життя біг, Несе свою чарівність... Він в'ється, стелиться, шарудить, Він тихий, вічний і старовинний...

За такі вірші треба бити по морді свічниками.

Вона не знала, кохання це чи ні, але всім своїм серцем і душею відчувала одне: що найбільше на світі їй хочеться сховатись у нього в кишені і вічно сидіти там у спокої та безпеці.

Можна вибрати безсмертя, можна вибрати людяність. Але вибір потрібно робити самостійно.

Поезія здатна давати втіху неспокійному духу і звеличувати розум, викликаючи думки про вічність.

Основне правило реклами та вічного прокляття: якщо ти продав душу дияволу, авторське право залишається за ним.