вічність

Краса та любов не вічні, я знаю. І від смутку не втекти. Напевно, всяке велике щастя трохи сумне. Краса — це пахощі троянд, а троянди в'януть.

Те, що здається абсолютно ефемерним, зібрано в Мережі та зберігається вічно; воно може виявитися навіть добре захованим, і все ж таки його цілком можна знову відшукати і витягти, чим і займаються ті, хто дійсно хоче відновити якісь тонкі скибочки минулого, окремі сторінки з архівів забуття.

Іноді я йду гуляти на заході сонця, крізь ліс до сутінкових гор. Я дивлюся, як світ накриває темрява, і все заповнює біле світло вічності.

Біль не має вічні запаси в людському серці, рано чи пізно вона виливається, залишаючи після себе порожнечу, яка лише через якийсь час знову наповнюється болем, хоч і в меншому обсязі, ніж раніше. І цей кругообіг триватиме до моменту, поки почуття, що коле, не змеркне, залишивши лише слабке нагадування про пережиту трагедію.

Час ділиться зі смертю за справедливістю: собі все життя, їй всю вічність.

Вічно сидячи без грошей, він, як усі люди, не позбавлені здібностей, міг зануритися в невимовну лінощі і раптом кидав одне—єдине слово, що коштувало цілої книги, на заздрість тим панам, у яких у книзі не було жодного живого слова.

Що ближче — слава чи життя? Що дорожче — життя чи багатство? Що важче пережити — придбання чи втрату? Хто багато береже, той зазнає великих втрат. Хто знає міру — той не матиме невдач. Хто знає межу, той не буде наражатися на небезпеку. Він може стати довговічним.

— У цьому віці я раптом зрозумів, що теж помру, — каже генерал. — Це був час перших нічних полюцій. — Безсмертя йде разом із невинністю, — аптекар знову переводить вказівку з плаката Підліток на плакат Дитина. — Діти не вірять у те, що помруть.

Іспит у тебе як стан душі або як вічний нежить. У всіх буває, але не у всіх проходить!

— Що ти від нас приховуєш, Северине? – Нічого. — Вічні секрети. — А в мене від секретів волосся стає м'якшим і блискучим, — сказав Северин, пригладивши рукою свої кучері.