життя

Кров - вона не для того, щоб її в смаженому вигляді жерти. Її треба пити. Свіжу. І лише з коханих.

Тереку, прислухайся до голосу розуму! Чуєш? Чуєш, яку нісенітницю він несе?

З книжками я мала одну проблему — куди ставити.

Вітер, вітер! Ти могутній, Ти ганяєш зграї хмар, Ти хвилюєш синє море, Всюди вієш на просторі, Не боїшся нікого, Окрім бога одного.

Одну й ту ж дурість не слід робити двічі; Зрештою вибір досить великий.

— Я тобі вдесяте повторюю! - Краще вперше подумай.

Ні про що не треба говорити, Нічому не слід вчити, І сумна так і добра Темна звіряча душа: Нічому не хоче навчити, Не вміє зовсім говорити І пливе дельфіном молодим По сивих безоднях світовим.

Пекло — прокидатися щоранку, не знаючи, якого біса ти топчеш землю.

— Ма-ам, нам треба поговорити про Креша! - О, моя улюблена тема.

Де б не був один із нас — інший завжди поряд.