життя

У розпал війни не варто забувати заради чого борешся.

Я питаю не з цікавості. Щоправда, труси завжди цікаві. Але запевняю вас... Нехай не впораюся з ознобом і таке інше, — це нічого. Вершник не відповідає за тремтіння коня. Я хочу знати, коли мене стратять: смертний вирок відшкодовується точним знанням смертної години. Розкіш велика, але заслужена. Мене ж залишають у тому невіданні, яке можуть виносити тільки ті, хто живе на волі.

Еспресо - це життя. Гірчить, але бадьорить. Перший ковток може здатися несмачним, але допивши чашку, завжди хочеться ще одну. А на ще одну найчастіше не вистачає часу.

Чи мало що там було десять років тому. Що було, все відгоріло, і попелище бувось поросло. Не цікаво. Не потрібно. Дивитися треба тільки вперед – які б радості та смаколики не залишалися там, у минулому. Якщо озиратися – неодмінно спіткнешся і впадеш. Тільки вперед.

- Ти бачиш, друже, - сказав він. — Ми спимо, доки не любимо...

- Камери. За нами стежать. - Що?! Камери? Тут? Але ж я в нічній сорочці!

Часто чутки – ознака заздрощів конкурентів.

— Якщо якась частина Волан-де-Морта вижила у будь-якому вигляді, ми маємо бути готові. І я боюсь. - Я теж. — А я нічого не боюсь. Окрім мами.

Темрява заспокоювала, у темряві розцвітали справжні ілюзії.

Бог не дивиться на ваше тіло і красу, однак Він дивиться на ваші серця та вчинки.