життя

Я обережно ставлюся до всіх цих«бути» і«не бути». Адже між ними лише одне«або».

Але якщо ти справді когось або щось любиш, віддай все, що в тебе є, і навіть усього себе, і не дбати про решту…

Ми часто викладаємо те, про що міркували цілі роки, так, ніби і наш співрозмовник розмірковував разом із нами. І ще дивуємося: чому він не розуміє нас із півслова!

Кожен день, в який ви не поповнили своєї освіти хоча б маленьким, але новим для вас шматком знання... вважайте безплідним і безповоротним для себе загиблим.

Замість того, щоби вчитися жити любовним життям, люди вчаться літати. Літають дуже погано, але перестають вчитися життя любовного, аби тільки навчитися абияк літати. Це все одно, якби птахи перестали літати і вчилися б бігати чи будувати велосипеди та їздити на них.

Заперечувати позитивну користь критики – все одно, що стверджувати, ніби поліція не приносить жодної позитивної користі, оскільки головне її завдання полягає у попередженні насильства одних громадян над іншими для того, щоб кожен міг спокійно та безбоязно займатися своїми справами.

— Як вам, дівчино, не соромно? — Ви знаєте, може, це й жахливо, але не соромно.

Ви ж знаєте нас, творчих людей, нам аби не працювати.

У худий торбинку поклав житнє хлібо, Я йду туди, де пташиний дзвін. І бачу над собою синє небо, Косматий хмару і високий крон. Я вдома тут. Я тут прийшов не в гості. Знімаю кепк, одягнений набік. Веселий пташок, помахуючи хвостик, висвистує мій вірш. Зелена трава лягає під ногами, І сам до паперу тягнеться рука. І я шепочу тремтячі губами: «Велик могутнім російської мови!»

Майже щоночі я їм шоколад! Я постійно прокидаюся в шоколадних крихтах, вони по всьому ліжку і це зводить з розуму мою дівчину. Шоколад — це здорово, бо ти можеш прокинутися і вхопити пару скибочок... Типу, коли захочеш перекусити серед ночі.