життя

... я, вже по-чоловічому малодушний, чинив так, як усі ми, дорослі, чинимо побачивши несправедливості і образи: я від них відвертався.

Я просто подумала - як же це здорово, коли тебе люблять до повної знемоги, так, що і пальцем поворухнути сил немає.

— Мені тридцять років, — сказав я. — Я п'ять років як вийшов із того віку, коли можна брехати собі і називати це чесністю.

... у цьому світі не можна відкладати важливі речі на потім, бо«потім» може не наступити. Життя може запросто відібрати те, що дорого, а повернути вже не вийде.

У Парижі всі хочуть бути акторами. Участь глядача нікого не влаштовує.

- Все, я йду! - Ні ні ні. Ви мені потрібні! - Вам потрібна команда спецназу!

Людина - єдина тварина, яка завдає іншим біль, не маючи при цьому жодної іншої мети.

Борина дружина, у дівочості — Файнциммер, любила повторювати:«Боря випив стільки моєї крові, що тепер і він наполовину єврей!».

Щоб вище голови стрибнути, треба, щоб хтось допоміг.

У нас увійшло в погану звичку вважати, що за найменший шматочок блаженства неодмінно доведеться розплачуватися, причому дорогою ціною.