життя

Усі біди людини від її розуму.

Напевно, ми заручники своєї особистості, котрі живуть у полоні власного творіння.

Замінюючи аргументи погрозами, принципи — насильством, ми даємо волю своєї пристрасті, попри нашу здатність мислити. Егоїзм і нетерпимість – загроза свободі.

Ніхто не засмутиться, якщо ти помреш, бо ти вже мертва. У тебе байдуже серце.

Поети давнини на відміну від сучасних рідко створювали більше дюжини віршів протягом свого довгого життя. Воно й зрозуміло: всі вони були відмінними магами і не любили витрачати себе на дрібниці. Тому за кожним поетичним твором тих часів неодмінно ховається цілий Всесвіт, наповнений чудесами — нерідко небезпечними для того, хто необережно розбудить рядки, що задрімали.

Усі твої дії мають значення. І для тебе, і для всього світу.

Ви заперечите, що серцю не накажеш, але у вас є ще голова, то скористайтеся нею!

— Кого ти шукаєш? Хто твій ідеал? — По—перше, він надто скромний і не знає про свою ідеальність. — Це я. — Він розумний, чуйний, веселий. — Розумний, чуйний, веселий? Я, я, я. — Він романтичний і сміливий. — Знову я. — У нього гарна постать, але при цьому він не виглядає щохвилини у дзеркало. — У мене чудова фігура, і я іноді місяцями не підходжу до дзеркала. — Він добрий, чуйний і ніжний і не соромиться плакати. — Ми про чоловіка говоримо? — Він любить тварин та дітей і міняє какані пелюшки. — А слово какане він також вживає? — Грає на музичному інструменті та любить свою матір. — Вилитий я, просто вилитий. Так це я.

Не можу зрозуміти, чому моя рука — це не гілка бузку.

Іноді, якщо тебе несе течією, не треба чинити опір, інакше є ризик ударитися об дно.