життя

Найкраще у неділю — це суботній вечір.

Можна жити в бочці, як Діоген, а в голові тримати Всесвіт.

А чи потрібна цвинтарна огорожа? Ті, хто з того її боку, вийти не можуть; а ті, хто з цієї, зовсім туди не хочуть!

- Я знаю хто ти. — Навіть не уявляєш. - Я не боюся тебе. — А варто було б.

Спокій і задоволеність людини не поза нею, а в ній самій.

Люди люблять розмірковувати про щастя. Але ніхто не знає, що найбільше щастя — у розумінні.

Жодних компромісів. Навіть перед лицем Армагеддону.

Страшно буває вдивлятися в полотно безкоштовного планетарію над дахами п'ятиповерхівок. Буває, здається, що всі ці мільярди років холодної космічної порожнечі настали мені на груди і тиснуть так, що ребра тріщать. Це тиск нерозділених питань. Тоді я ховаю погляд усередину, але зсередини на мене дивиться такий самий древній небесно-синій океан.

- А ось і ти! — сказав Ведмедик, якось прокинувшись і побачивши на своєму ганку Їжачка. - Я. - Де ж ти був? — Мене дуже довго не було, — сказав Їжачок. — Коли пропадаєш, треба заздалегідь попереджати своїх друзів.

- Тук-тук! — Ні, ні, ні, ні, ні, ні ні ні! Ні, ні хера! Ні, ні. Я не збираюся... Ні. - Хто там? - Апельсин. - Який на хер, апельсин? - Котрий! Ти бісишся, бо хтось пре твою дружину в дупу!