Чак Паланік

Ти питаєш у людей про їхнє життя лише для того, щоб отримати можливість розповісти їм про себе.

Немає нічого простішого і досконалішого, ніж пістолет. Просто береш і натискаєш на спусковий гачок.

Я вмирала від передозування, а він пожвавив мене сексом!

Я дурний. Я тільки весь час чогось хочу, весь час за щось чіпляюсь. За моє жалюгідне життя. За мою лайнову роботу. За шведські меблі.

Ти можеш працювати, як проклятий, можеш стати найрозумнішим і взагалі чудовим, але ніхто не забуде про те, що одного разу ти припустився помилки.

І ось ти став бранцем свого затишного гніздечка та речі, господарем яких ти ніколи не був, стають твоїми господарями.

Можливо самовдосконалення — це ще не все. Можливо, саморуйнування набагато важливіше.

Що б хороше чи погане зі мною не сталося, мій спосіб не надто бурхливо реагувати, ну, на кшталт відсторонитися від своїх емоцій — підібрати до цього ідеальний саундтрек.

Весь світ — це катастрофа, яка чекає свого часу, щоб трапитися.

Я присвятила себе і своє життя всьому тому, чого було проти...