Ернест Хемінгуей

Мені тут дуже добре, і я вас прошу дати мені спокій.

Я вважав, що любов до картин чи літературних творів друзів мало чим відрізняється від любові до сім'ї і, отже, критикувати їх неввічливо.

Не треба думати, старий, — сказав він уголос. — Пливи за вітром і зустрічай лихо, коли вона прийде.

Жодна життєва перемога не затьмарить собою поразки в коханні.

— Від себе все одно не можна втекти. — Так, але від інших можна.

Раніше в нас була релігія та інші дурниці. А тепер треба, щоб у кожного був хтось, з ким можна поговорити до душі, бо відвага відвагою, а самоту свою все—таки відчуваєш.

Всі хороші книги подібні в одному: коли ви дочитаєте до кінця, вам здається, що все це сталося з вами, і так воно назавжди при вас залишиться.

Усі ми маємо страхи. Але в тих, хто дивиться їм в обличчя, є ще й мужність.

Якщо тобі пощастило і ти в молодості жив у Парижі, то де б ти не був потім, він до кінця днів твоїх залишиться з тобою, бо Париж — це свято, яке завжди з тобою.

Боротьба зі злом не робить людину поборником добра.