Рей Бредбері

Те, що вже створено, стає мертвим і не може бути доказом, бо це вже не дія. Реальна лише дія.

Він падав швидко, як куля, як камінь, як залізна гиря, що від усього відмовився, остаточно відмовився. Ні смутку, ні радості в душі, нічого, тільки бажання зробити добру справу тепер, коли всьому кінець, добра справа, про яку він один знатиме. «Коли я увійду в атмосферу, — подумав Холліс, — то згорю, як метеор». - Хотів би я знати, - сказав він, - хтось побачить мене?

Це питання естетики. Просто ми звикли до себе. У нас вісім ніг, у них лише чотири, дві з яких зовсім не використовуються як ноги. Незвичайні, дивні, часом неприємні — так, але за допомогою розуму я одразу вніс поправки. Ми можемо змінити наші естетичні уявлення.

Потім його думки перенеслися до музею, до живопису,... до рідкісного поволоки на обличчях персикових жінок Ренуара під покровом літа.

— Вона тут тиняється вже півроку, і ще стільки ж залишилося. От я й подумав: якби їй знайти відповідного хлопця… — …і вийти за нього заміж, — похмуро прорипіла бабуся, — то вона б від нас швиденько з'їхала, правда? — Загалом, — сказав батько. — Загалом, — повторила бабуся.

Порочні засоби незмінно призводять до хибних результатів.

Ти знаєш, що означає«прощавай»? Це означає пробач, якщо я чимось тобі зашкодила.

Шукати кроликів у капелюхах - згубна справа, все одно як шукати хоч краплю здорового глузду в голові в деяких людей.

А потім, захлинаючись від ридання, він знову і знову змахував косою і різав ліворуч і праворуч, ліворуч і праворуч, ліворуч і праворуч. І ще, і ще, і ще. Викошуючи величезні клини в зеленій пшениці і в стиглій пшениці, не вибираючи і не дбаючи, лаючись, ще й ще, проклинаючи, здригаючись від сміху, і лезо злітало, сяючи на сонці, і йшло вниз зі співаючим свистом! Вниз! Вибухи бомб сколихнули Москву, Лондон, Токіо. Коса злітала і опускалася як божевільна. І задимили печі Бельзена та Бухенвальда. Коса співала, вся в малиновій росі. І виростали гриби, викидаючи сліпучі сонця на піски Невади, Хіросіму, Бікіні, виростали все вище і вище. Пшениця плакала, обсипаючись зеленим дощем. Корея, Індокитай, Єгипет. Захвилювалася Індія, здригнулася Азія, глибокої ночі прокинулася Африка... А лезо продовжувало злітати, трощити, різати з сказом людини, у якого відібрали - і відібрали стільки, що йому вже немає справи до того, як він обходиться з людством.

- А ось і я, - зі сміхом сказала вона. - Уявіть, я не здивований, - сказав він.