Рей Бредбері

Важко сказати, який саме момент народжується дружба. Коли по краплі наливаєш воду в посудину, буває якась одна, остання крапля, від якої він раптом переповнюється, і волога переливається через край, так і тут у ряді добрих вчинків якийсь один раптом переповнює серце.

Кожному треба мати два чи три заняття. Одного діла так само мало, як одного життя.

Іноді малодушність — єдиний вихід. До певного часу людина може терпіти, а потім буде рятуватися втечею, якщо тільки не знайде, кого б втекти замість себе.

Але люди Марса зрозуміли: щоб вижити, треба перестати допитуватись, у чому сенс життя. Життя саме собою є відповідь. Мета життя в тому, щоб відтворювати життя і можливо краще його влаштувати.

Ми, оповідачі казок, біжимо попереду і кличемо слідувати за нами; суспільство слідує і наздоганяє нас; тоді настає час для оповідачів нових казок.

Я пішов і пристрелив підступну бестію — телевізор. Це Медуза — щовечора своїм нерухомим поглядом перетворює на камінь мільйони людей, це сирена — співає, і кличе, і обіцяє так багато, а дає мізерно мало... але я завжди повертався до неї, повертався і сподівався на щось до останньої. хвилини, і ось – бац!

Щоб знайти, щоб побачити те, що з темряви, потрібні невинність немовляти та невинність сліпого.

Хто володіє Землею? І навіщо нам Земля? Щоб блукати нею? Чи для того нам Земля, щоб не знати на ній спокою? Кожен, кому потрібна Земля, здобуде її, залишиться на ній, заспокоїться на малому клаптику і перебуватиме в тісному куточку її навіки.

— А ви колись читаєте книги, які спалюєте? Він розсміявся. — Це карається законом. — Да—а… Звісно. — Це непогана робота. У понеділок палити книги Едни Міллей, у середу – Вітмена, у п'ятницю – Фолкнера. Спалювати в попіл, потім спалити навіть попіл. Такий наш професійний девіз.

Щоб вижити і чогось досягти, треба примиритися з тим, що ми недосконалі, і жити за цією міркою.