Що ж наша бранка тепер! Тремтить як лист, дихнути не сміє; Холодіють персі, погляд темніє; Миттєвий сон біжить з очей; Не спить, подвоїла увагу, Нерухливо дивиться в темряву... Все похмуро, мертве мовчання! Лише серця чує тріпотіння...
Справжнє кохання — це сліпа відданість, нерозділена покірність, самоприниження, це коли віриш, не ставлячи запитань, наперекір собі й усьому світові, коли всю душу віддаєш мучителю...
Воїн не залишає того, що він любить, він знаходить любов у тому, що робить. Іноді просто необхідно збожеволіти, щоб упорядкувати почуття… Лише втративши все до кінця, ти здобудеш свободу...