Деймон Сальваторе

— У мене до тебе питання. Відповідай на нього, і нас знову охопить пристрасть … Якщо відповідь буде правильною, то я забуду про те, як цілих 145 років сумував за тобою. Я забуду про те, скільки страждань принесла мені це кохання, я забуду про все, і ми можемо почати все спочатку. Цей момент дуже важливий для нас, тому що ми не обмежені часом... У цьому вся краса вічності, мені просто потрібна правда, хоча б один раз... — Припини! Я вже знаю питання та знаю відповідь на нього. Щоправда, я ніколи не любила тебе. Завжди був лише Стефан.

— Вона все ще приваблива? — Можеш йому передати, що він теж ходячий секс.

— Ти мене не чув? – А? Що? У тебе немає почуття гумору, Стефане. — Я не розумію тільки гумору Деймона. — Гумор Деймона?

У нас проблема. І коли я говорю проблема, я маю на увазі глобальну кризу.

Не буває поганих ідей, бувають погано реалізовані.

— Що ти тут робиш? — Невдала спроба зробити щось правильно.

— Тобі налити? — Ні. Дякую, я не голодний. Щойно поїв. — Тебе не турбує, що одного разу всі лісові звірі зберуться разом і тобі помстяться? Нууу... вони ж спілкуються.

— Скажи мені, навіщо ти її навернув? Ти зробив це тому, що вона тобі сподобалася? — Ні. Через те, що вона мені сподобалася, я з нею переспав, а звернув тому, що вона мене попросила!

Порада від професіонала: якщо лізеш на вампіра, якому хреналіон років, раджу не битися складаним ножем.

— Я хочу подякувати тобі. За те, що ти врятував мені життя. — Це дрібниця. Я щовівторка цим займаюся.