Дін Вінчестер

— Лише одному артефакту таке під силу. Вам він відомий як жезл Мойсея. - Той самий? — Його використали проти єгиптян, наскільки я пам'ятаю. — Так, це було у всіх газетах. — Жезл начебто перетворював на кров річку, а не мужиків. — Зброя не використовувалася на повну силу. Думаю, Мойсея можна виключити із підозрюваних.

Назвіть ваше ім'я, номер та причину кошмарів після сигналу.

- Гей, Дін, ти вже вибач за все, що я наговорив про маму та тата. - Давай тільки без телячих ніжностей. — Гаразд... придурок.

Я вірю в Бога. Але не думаю, що Бог все ще вірить у нас.

Нечисть зрозуміти можна, людей – ні. (Демонов я можу зрозуміти. Але люди шалені…)

— Ну, давай, пішли! - Дін, я не пролізу. — Вперше таке кажеш? [усміхається] -... сказав чувак, який ходить у дитячій білизні. - Гаразд, уел!

- Знаєте, що я зараз думаю? — Невже думаєш, чи тобі допоможе віагра?!

— Ой, аби не встав. - Що?! — Кажу, що прохід зовсім вузьким став... (— Обережно, не зачепи трубу. — Що?! — Труби тут скрізь говорю.)

- Він співає серцем. — Скоріше він співає шевелюрою...

— Коли ми, фріки, вмираємо, куди ти думаєш ми вирушаємо? Ні в рай, ні в пекло. То куди? - Леголенд?