Фільм

Де б не працювати, аби тільки не працювати!

Боже! Тобі пощастило, що він не вбив тебе! Він міг тебе зґвалтувати та вбити! Або спочатку убити, а потім зґвалтувати.

Мов бутони на межі цвітіння... Мов дихання нової весни... Вони в тебе на долоні... Вони — наших предків благословення... Тільки б нам не шитися... Цих зірочок на Землі.

Турбота дуже важлива, містер Авасті, в ній полягає цілюща сила, вона наче долоня заспокійлива біль. Дитина почувається впевненіше, коли знає, що про неї хтось дбає, ніколи не завадить просто так без жодного приводу придбати її, поцілувати, просто для того, щоб дати їй знати:«дитя моє, я люблю тебе, якщо у тебе виникнуть Проблеми, приходь до мене, якщо ти оступився припустився помилки, я завжди допоможу, я завжди буду поруч». Це і називається турботою, ви згодні зі мною, містер Авасті?

— Правило перше: жодної критики! — Навіть конструктивною? - Ніякий! Ми не піддаємося переробці та покращенню. Прогрес закінчується привчанням до горщика.

Сміття ніколи не залишає звалище!

Кажуть, страждання – це біда. Але якби мене запитали, чи вибрав би я жити, як жив до полону або пройшов би його знову, я б сказав:«Заради Бога, я готовий знову пережити полон». Коли наші життя сходять із курсу, нам здається, що все зникло. Але це лише початок чогось нового, кращого. Поки є життя, у ньому є і щастя. І багато, багато щастя попереду.

Вогонь Ізенграда поширюватиметься далі й надалі. Все, що було доброго та зеленого у цьому світі, буде знищено. Не буде Шира, Піпін.

Пояснюю гранично зрозуміло і чітко, оскільки ми з тобою тут уперлися в еволюційну різницю. (Я висловлюся дуже просто, враховуючи еволюційну різницю у нашому розвитку.)

- Чудово. Приємно бачити, що традиція нашої компанії — приймати найгірші з усіх можливих рішень у будь-яких ситуаціях — передалося й новому поколінню службовців.