Фільм

– Я хотіла попрощатися. – Вже їдеш? – Я знаю, що мені не раді. - Не дуйся. Жінці твоїх років це не личить. - Ауч.

Це питання дуже делікатне. Десь дуже прикро. Мене особисто він просто вбиває.

- Питання. Ти приходиш додому, бачиш, що твій чоловік лежить у дверях. Що ти зробиш? —... це питання з каверзою?

Вибачатися — просто, а як щодо того, щоб взяти на себе відповідальність за те, що ти накоїв?

Навчися бути тим, хто ти є насправді, і вчися позбуватися того, ким ти не є.

Хто сказав, що треба кинути Пісні на війні? Після бою серце просить Музики подвійно!

Усі ми якось помремо, треба вміти прощати.

— У лісі завжди можна знайти хавчик і протриматися так кілька днів, доки не спіймаю... не знайдуть! — Вікторе Сергійовичу, а звідки ви це знаєте? — Якось заблукав, слава Богу знайшли.

Невідомо, кому в двері постукає смерть.

— Ні, нічого мені не треба: воду мені Водяний носить, дрова Лісовик рубає, а лампи Аладдін чистить... — А казки хтось каже? — З казками погано... Був у мене кіт... учений, казки розповідав, але потім із ланцюга зірвався, негідник, і втік... Ланцюги куєте? — Ось цього не вміємо. Казку – будь ласка, але щоб ланцюга...