Фільм

Сховай за високим парканом дівчинку - Викраду разом із парканом.

- Вгадай, хто бухом! - Мабуть, Воллесе. - Вгадав!

— Вибачте, чи Ви не продаєте гітари? - Тут? У«Світі гітар»? - навіть не знаю...

Нас вчать пам'ятати не людину, а ідею. Бо людина слабка. Його можуть зловити, його можуть вбити і забути. Але ідея і через чотириста років здатна змінити світ. Я з особистого досвіду знаю, що таке сила ідеї. Я бачила, як в ім'я ідеї робилися вбивства, як люди йшли на смерть. Але ідею не можна поцілувати. До неї не можна торкнутися. Обійняти її. Ідея не може спливти кров'ю. Вона не відчуває болю. Ідея не вміє любити. Так що не ідея причина моєї скорботи, а людина.

Якщо слуга – проігноруєте, а якщо принцеса – вибачтеся? Яке ж кумедне це місце.

Мені знову 6 років, батьки передають через мене повідомлення один одному.

- А що, Слава теж креативник? А я думала, він нормальний мужик... — Анечка, скільки тобі говорити: слова креативник, саундпродюсер, так само, як педіатр чи гомеопат, жодного відношення до людської сексуальної орієнтації не мають!

- Чорт забирай... Живуть люди... Закохуються, ходять у театри, у бібля... - Не висловлюйся, Біллі! — …у бібліо-те-ки.

— Подумати тільки, серед тих, кого не виключили, не знайшлося жодної порядної людини. — А ви самі? - А я не претендую.

Шановні судді, пані та панове! Є пари створені для кохання, ми ж були створені для розлучення! Якобіна з дитинства не любила мене і, потрібно віддати їй належне, зуміла викликати в мені почуття у відповідь. У церкві на запитання священика, чи хочемо стати чоловіком і дружиною, ми дружно відповіли:«Ні!» — і нас одразу повінчали. Після вінчання ми поїхали з дружиною до весільної подорожі: я до Туреччини, вона до Швейцарії. І три роки жили там у коханні та злагоді.