Фільм

— Те, що ти бачив... — Я не бачив нічого, бо весь ранок був тут, отже, просто не міг нічого бачити, ясно? Повірити не можу, що ти спав із королевою! - Ти ж нічого не бачив!

Це не для слабких, знаєш, вечеряти на самоті. Для цього треба бути сильною натурою. Штука в тому, щоб здаватися загадковою. Начебто ти сама зробила такий вибір. Життя вчить таких речей.

Веселощі - це не те, про що думаєш, коли створюєш баланс у всесвіті. Але це… викликає у мене посмішку. (Коли вибудовуєш баланс у всесвіті – не до веселощів. Але це – вагомий привід для посмішки.)

— Білет номер дев'ять. Прийом! — Що ви сказали? Який«Прийом»? — Я сказав не Прийом, а При ньому. Білет номер дев'ять, а при ньому завдання.

Сумна врахувати того, кому не відомий чудовий і тонкий букет життя на Тортузі. Кмітаєш? Якби всі міста були подібні до цього, чоловіки б у ласці тонули.

Я біг, бо треба було бігти. Я не думав, куди це мене приведе.

Ви втратили нюх. Ви забули закон джунглів, дивлячись на мене зверхньо.

- Я захищала тебе! - Ти захищала себе.

Приймеш синю пігулку - і казці кінець. Ти прокинешся у своєму ліжку і повіриш, що то був сон. Приймеш червону пігулку - увійдеш у країну чудес. Я покажу тобі, чи глибока кроляча нора.

— Ми можемо хоч раз не сперечатися? — Ти не міг би мені не суперечити?