Чудовий вік

Я помер каменем і знову воскрес рослиною. Я помер рослиною та воскрес твариною. Я помер твариною і народився людиною. Чому ж я маю боятися смерті? Я зроблю ще крок і воскресну ангелом. Знову помру і стану тим, про що не може подумати розум. Я стану їм.

Молодість – це книга. Ми її прочитали і вона закінчилася.

— Чому в тебе на очах сльози? — Просто… Знаєш… Мені страшно.

Чим старше ми стаємо, тим менше у нас невинності.

Людина змушена миритися зі смертю, інакше вона не знайде спокою.

Кожен надлишок шкідливий. Навіть кохання.

Я захлинулась у сльозах свого кохання, і ніяке серце вже не стане мені притулком.

То серце не зрозуміє печалі безвихідної, Якому дивитись на радості завгодно. Я не звинувачую тебе, як здавна йде: Про тих, хто ув'язнений, не думає вільний.

Я тільки заради тебе з моря вийшла. Це все твоє. Губи, Очі та Серце.

Якщо довелося закохатися, будь готовий до смутку від розлук.