Фільм

Підійди до краю... Звідти можна впасти Підійди до краю... Там високо Підійди до краю... Вони пішли Він штовхнув І вони полетіли...

- Кисуля! Щелепа з підлоги підніми — і на вихід!

У кожного з нас, у мене, у вас, у когось іншого є одна єдина, жінка, у кожного своя, може ви її ніколи не побачите, тому що вона живе на іншому кінці землі, може зустрінете прямо зараз, коли вийдете звідси, може вона живе на сусідній вулиці, за рогом, і ось тоді, лікарю... я вам цього не бажаю

У світі нескінченно одиноких людей. І відбувається стільки всього сумного, з чим люди не вміють упоратися самі. Ось чому і сьогодні я даю напрокат кішок тим, хто самотній, щоб вони змогли залікувати дірки у серцях людей.

Ідея реальна, а матерія ілюзорна.

А ворога треба розуміти. Адже війна — це не просто хтось кого перестріляє. Війна це хто кого передумає.

— Куди ви, містере Гендальф? — Скласти компанію єдиному, хто зберіг тут залишки розуму. — Це ж кому? - Самому собі.

— Клянуся честю, мені не до душі ця безглузда війна, в якій французи власне вбивають і калічать французів. А власне, через що? Через що? Чому я повинен вбивати цих єретиків-гугенотів всі злочин яких полягає тільки в тому, що вони співають французькою псалми, які ми співаємо латиною, а? Набридло все, додому хочу, все. - Отже, ви віддаєте перевагу бійці домашній затишок? Чи не постаріли ви, милий Портос? — Ні, я просто порозумнішав.

— А от скажіть, хто вам більше подобається в серіалі Star Trek — Пікард чи Кірк? — Ну, що за питання?! Кірк! - Здорово! Людина, яка може ***ати зелену тварюку і зруйнувати цивілізацію всього за шістдесят хвилин — викликає повагу.

Лічу по дузі, як кинутий камінь, за неминучою істиною.