Книга / твір

— Знаєш, у чому твоя біда? — гаркнув Крамлі, але відразу пом'якшив тон. — Ти любиш людей, які на це не заслуговують.

Тихенько, чітко-металічно постукували думки.

— Зі мною буде погано, і я не хочу, щоб ти гинула разом зі мною. - Тільки ця причина? - Тільки ця. — Я вмираю з тобою. Вранці я буду в тебе. І ось, останнє, що я пам'ятаю в моєму житті, це - смужку світла з моєї передньої, і в цій смузі світла розвинене пасмо, її бере і її повні рішучості ока.

Доказ - завжди доказ, будь він довжиною в два фути або в два міліметри!

Доля - це шлях, який визначається наслідками наших прийнятих рішень.

Я тепер замкнувся в собі. Я нікому не говорю вже, у що я вірю, про що думаю, що люблю. Приречений на жорстоку самотність, я дивлюся навколо, але думки своєї не висловлюю ніколи. Що мені до ідей, розбіжностей, вірувань, насолод. Я не можу нічим поділитися з іншими і охолодився до всього. Думка моя незрима і незбагненна. На звичайні запитання я відповідаю загальними фразами та посмішкою, яка каже:«так», якщо мені не хочеться витрачати слова.

Виходить, найбільше на світі ти боїшся страху. Це похвально!

Мало зловити рибу — з нею треба ще доплисти до берега.

Життя - це не сучасний пристрій, на якому достатньо натиснути кнопку, щоб знову програти обраний шматок. Неможливо повернутися назад, і деякі наші вчинки спричиняють непоправні наслідки.

Далі сталося ось що. Нічого.