Книга / твір

Незважаючи на вуличну штовханину та стабільність шилінгу, варто людині хоч ненадовго потрапити до Відня, і їй уже не позбутися відчуття , що він опинився в історичному музеї, де все говорить про славне минуле і ніщо — про майбутнє.

... кохання – взагалі єдине, що зігріває. Увечері, виснажена роботою та відстанями, заходиш додому, насилу стягаєш промоклі чоботи... і раптом бачиш його. Свою найближчу людину. З думкою про обійми якого виносиш всі ці денні тяготи. І миттєво відпускає – день видався не такий поганий, раз у нього таке приємне завершення.

Іноді розплачуєшся за скоєне, а іноді за те, чого не зробив.

Людина може любити тварину набагато сильніше, ніж деяких людей... І зовсім не важливо, що залишає всередині людини порожнечу. Важливо лише те, що всередині ця порожнеча є.

Вона грюкнула дверима і поїхала. Майже відразу мене наповнило почуття самотності. Немов Різдво пішло від мене назавжди.

Краї прірви зімкнулися, дихати нема чим. Стоїш на дні і розумієш — надто пізно.

Благополучна людина, може дозволити собі бути моральним. А ти утримай свою моральність у біді, ти спробуй залишитися з тією ж чуйністю, життєлюбністю, як тоді, коли тобі було добре.

Зв'язки та знайомства у наш час – перша справа.

Чи вірите ви в те, що ви помрете? Так, людина смертна, я - людина: отже... Ні, не те: я знаю, що ви це знаєте. А я питаю: чи траплялося вам повірити в це, повірити остаточно, повірити не розумом, а тілом, відчути, що одного разу пальці, які тримають цю саму сторінку, будуть жовті, крижані... Ні: звичайно, не вірите - і від того досі досі не стрибнули з десятого поверху на бруківку, тому й досі їсте, перевертаєте сторінку, голитеся, посміхаєтеся, пишете…

Фальстаф тепер не той, він навчився Розважливості віку свого.