Мудрі цитати

Засудження іншого завжди неправильне, тому що ніхто ніколи не може знати того, що відбувалося і відбувається в душі того, кого засуджуєш.

Існують дві істини – про страждання та виникнення страждання. Головна причина страждань – у невгамовності людських бажань. Однак ці бажання не ведуть до щастя. Вони або нездійсненні, і це приносить смуток або виконуються, і тоді ми переконуємося в ефемерності свого щастя, а страх втрати позбавляє його сенсу. Але ми продовжуємо бажати знову і знову, і саме ця ненаситна спрага штовхає нас від однієї низки страждань до іншої.

Ми не чекаємо нічого хорошого від телефонних дзвінків: вони мають звичай лунати в самий невідповідний момент, заставати зненацька і втягувати в абсолютно непотрібний нам діалог.

Тільки закінчений ексгібіціоніст може бути добрим письменником, а пропалений вуайєр – вдячним читачем.

Вважаю за краще думати, що моя ненависть йде їм на благо, – заперечує вона. – Я нагадую їм, що вони зовсім не божий дар людству.

Речі існують остільки, оскільки ми їх бачимо, а що і як ми бачимо залежить від Мистецтв, що вплинули на нас. На щось дивитися і це щось бачити абсолютно різні речі. Щось починає існувати тоді і лише тоді, коли нам стає видно його красу. Зараз люди бачать тумани, але не тому, що тумани існують, а тому, що поети та художники навчили їх загадковій красі подібних явищ. У Лондоні, можливо, бувало туманно вже сотні років. Насмілюсь стверджувати, що так це й було. Але цього ніхто не бачив, тому нам нічого про це невідомо. Туманів не існувало, поки їх не винайдено. У наші дні, треба сказати, тумани доводять до крайності. Де освічений схоплює художній ефект, неосвічений схоплює застуду.

Ображені жінки, тим більше відьми, здатні на найнесподіваніші вчинки. Виключаючи розумні…

Я можу присісти за фортепіано ніби на п'ять хвилин, але коли я дивлюся на годинник, вже три години ранку.

Мені здається, що безліч людей наклала на себе руки лише для того, щоб вже покінчити з безплідними дебатами над тим, чи зможуть вони покінчити рахунки з життям чи ні.

— А твої батьки не турбуватимуться? — Ні, я вже вагітна, що я ще можу наробити?