Фільм

Ми хижаки... але не вбивці.

- Чорт забирай, Гаррі, ти вбиваєш драконів! Якщо ти не можеш запросити дівчаток... — Знаєш, вбивати драконів простіше.

З тобою набагато веселіше, коли ти спиш.

Порода – ось що головне. Як у конях. Це у крові.

— Коли ми, фріки, вмираємо, куди ти думаєш ми вирушаємо? Ні в рай, ні в пекло. То куди? - Леголенд?

Вдома немає, поки ми не вдома.

Всім привіт, я уявний друг Емі. Але я все ж таки прийшов.

- Він чемпіон. — На подвір'ї через нього страшний сморід. - Це не Каштан, це Бруклін. - Так? Зараз я бачу, як чемпіон відкладає величезну купу Брукліна.

- Я не чистий. — А чого ти чекав після чистилища?

Ось дещо про страх. Він є завжди. Страх невідомості. Страх бути в цей момент одному. Страх, що твої найближчі – монстри. Страх, що як тільки ти знищиш одного, з'явиться інший монстр, щоб зайняти його місце. Страх, що ще одна чудовиська чекає наприкінці темного коридору.