Фільм

— Стривай, а який у нас план? — Не здохнути!

Мій батько багато чому навчив мене в цій кімнаті. Він навчив мене:«Тримай друзів близько до себе, а ворогів ще ближче».

А у мене секретів немає, тільки соромно небагато!

Є долі, які неможливо змінити. Їх можна лише прожити.

Багато хто не розуміє, але самота — класна річ.

А там у нас телевізор. У телевізорі все добре, все чудово, дивись, слухай, молись рекламі. Ми нічого не виробляємо, більше нікому нічого не потрібно, кругом машини, а ми на який біса здалися, ми споживачі. Все просто — купуй і ти добрий громадянин, а якщо ти багато не купуєш, не хочеш купувати, то хто ти після цього? Хто? Псих ненормальний. Це факт, Джіме.

Букінгемський палац. Я борюся із спонуканням вкрасти попільничку.

Цар повинен уміти кривдити тих, кого любить.

— Ти в порядку? — Ну, не рахуючи болючого болю... — Думаю, можливість використовувати сарказм — це гарна ознака здоров'я.

Сидорін: — Будь ласка, рідні мої, зізнайтеся, хто вчинив цей розбій, буде гіршим, мої срібні. Малаєва: — Ну, я замкнула. Я. Ну, легше вам від цього? Син Милосердова: — Сильна малеча. Сидорін: — Ви розумієте, що ви кажете? Ви! Ви розумієте чи ні? Я замкнула двері! Анікєєва: — Болтає, заспокойтеся. Кушакова: — Навіщо це ви зробили? Вас не виключили? Малаєва: — Вам, боюсь, цього не зрозуміти!