гроші

— Просто вибирайся вже зі своєї могили, Матільдо, — сказав він. — Відкриватися людям страшно, але прожити ще сотні років ось так, добровільно замурувавши себе, — набагато страшніше.

Я п'ю не більше 100 грамів, але випивши 100 грамів стаю іншою людиною, а цей інший п'є дуже багато.

Тут у зоопарку, за ґратами нас тримають гроші. А там, у звіринці, йолопів тримають під замком їхні дурні мрії.

Дивна штука – смерть. Нехай багато хто все життя проживає так, ніби ніякої смерті немає зовсім, добру половину наших днів саме смерть служить однією з головних мотивацій нашого існування... Ми боямося її, звичайно, проте ще більше бояться, що вона забере не нас, а когось іншого. Адже найстрашніше – це коли смерть забуває про нас. Прирікаючи на самотність.

... будь—яке таємне багатство пахне так, що на цей запах швидко збігаються такі ж таємні та темні хижаки з гострими зубами.

Жінка для чоловіка і є та сама річка, куди він увесь час норовить пірнути, щоб скупатися у вологому вирі очей, витертися насухо шовком волосся, сісти до багаття її серця, відчувши хвилюючий аромат шкіри, випити одним ковтком її губи, з'їсти з апетитом усі її час, потім залягти в душу і заснути. Спати доти, доки його не почне будити якийсь мужик зі словами:«Вставай, ти проспав своє щастя, тепер це моя річка».

Коли мені було дванадцять, мій батько три місяці збирав гроші, щоб купити нові бутси. Зараз у мене є гроші, але щоразу, коли дивлюся на них, я згадую, звідки я і хто.

Колись ми згадаємо так багато, що зробимо найбільший в історії екскаватор, вириємо найглибшу, яка колись була, могилу, і навіки поховаємо в ній війну.

Ноги мої занадто малі для тіла, а голова занадто велика, але я б сказав, що, на мій погляд, вона якраз для мого розуму. Я спокійно приймаю власні сили та слабкості. Розум — ось моя зброя. У брата Джейме є меч, у короля Роберта — бойовий молот, а в мене — розум. А він потребує книг, як меч у точильному камені, щоб не затупитися, — Тіріон постукав по шкіряній обкладинці книги. — Тому я читаю так багато, Джоне Сноу.

Соромся кохання! Як схоплений злодіями У дорозі багатій, ти жаха сповнена... Ще невловима очима, Для серця трохи всяка страшна.