людина

Спогади, спогади... Усього два дні, а здається — пройшов крізь лихі роки, коли перебудова накрила Хойники своєю плутаниною, потім ухнув чорнобильський реактор і щедро сипнув отрути на колгоспні поля, потім прийшли п'яні вщент солдати і міліція, виганяючи обізву. горячи народ зі своїх хат, а вже далі і розвал держави, і розвал всього і вся, і похмурі мужики зі своїми«а пішло все на...»

Вас тільки гроші турбують. Це місто заслуговує на кращих злочинців, і я їх йому дам.

Кожен чоловік має якісь переваги, тільки потрібно йому на них вказати.

Смерть приходить не зі старістю, а зі спустошенням, тоді, коли вмирає радість, народжується сум, коли вмирає щастя і народжується туга – тоді ти стаєш катом власного життя.

Ні Мотрони. Вбито рідну людину. І в день останній докорив її за тілогрійку!

Падати теж треба вміти, а я ж не навчився.

Вона псувала життя іншим, бо не знала, як налагодити своє...

Чим у люди виходять? Не всі справами, найчастіше розмовою.

Іноді мені здається, що я найтупіша людина на світі. Я надто багато думаю.

…Мені не раз здавалося, ніби я роблю щось не те. При цьому все добре, все гаразд, все виходить, мною задоволені, мене хвалять, я - найкраще... а все одно - не те! Але бувало і так, що мені сумно, і все валиться з рук, і хочеться спати по двадцять годин на добу, тому що неспання не обіцяє особливих радощів, але при цьому на серці легко і спокійно, в глибині душі я знаю: все правильно. все йде за планом, так і треба.