людина

За допомогою доброго слова та пістолета ви можете досягти набагато більшого, ніж тільки одним добрим словом.

— Менсікі-сан, а чи не надто просторо вам одному в такому домі? — Ні, анітрохи, — відповів Менсікі. — Зовсім ні. Мені взагалі подобається бути на самоті. Наприклад, спробуйте уявити кору головного мозку. Здавалося б, людям дарований такий майстерно створений природою високофункціональний орган, кора головного мозку, однак у повсякденному житті ми не використовуємо і його десяту частину. На жаль, ми досі не знайшли можливості користуватись ним у більшій повноті. Іншими словами, це як мати величезний будинок і при цьому тулитися сім'єю з чотирьох людей в одній кімнатці на шість квадратних метрів. А решта кімнат порожня. Якщо думатитак, те, що я живу в цьому будинку один, не так уже й неприродно. — Мабуть, ви маєте рацію, — підтвердив я. Цікаве порівняння.

- Я тебе поцілував. - Я знаю. Я була там.

Це в Америці алмази виблискують, а тут через них убивають.

Ти для мене поки що лише маленький хлопчик, такий самий, як сто тисяч інших хлопчиків. І ти мені не потрібний. І я тобі теж не потрібний. Я для тебе всього лише лисиця, така сама, як сто тисяч інших лисиць. Але якщо ти мене приручиш, ми станемо потрібні одне одному. Ти будеш для мене єдиним у всьому світі. І я буду тобі один у всьому світі…

Поцілуй мене в sempiternum meam, хитрун...

Ні від чого не легшало. Ні з ким не складалася розмова. Ніхто на жодне запитання Іллі не міг відповісти. Жаль не було. Страху не було. Задоволення не було. Зовні був вакуум, і всередині був вакуум. Безповітряне бездушне. Додому їхав тільки тому, що треба було їхати кудись. Приїхати та лягти спати. Проспатися і розкрити собі вени. Нічого в цьому не було складного, на зоні навчили. Нічого в житті не було складного: і вмирати легко, і вбивати — запросто. Але від жодного легше не стане, ні від іншого.

Іноді ми відчиняємо двері, які належать комусь іншому. Іноді ми впускаємо когось, щоб викинути на мороз. Хоча іноді, незважаючи на наше бажання, двері мають надто багато замків.

Коли ти перестаєш змінювати світ, він починає зраджувати тебе.

Коли я потраплю на небо, перший мільйон років я малюватиму.