правда

Ми думали, що нас не люблять тому, що ми червоні, а нас не люблять тому, що ми росіяни.

Мені здається, якщо хтось тебе справді любить, то повинен пробачити, коли ти щиро жалкуєш про помилку.

- Я тебе поцілував. - Я знаю. Я була там.

Це в Америці алмази виблискують, а тут через них убивають.

Там, у Франції, я звик дивитися як вмирають люди, але не звик до виду вмираючих коней, вони важко вмирають.

Іноді ми відчиняємо двері, які належать комусь іншому. Іноді ми впускаємо когось, щоб викинути на мороз. Хоча іноді, незважаючи на наше бажання, двері мають надто багато замків.

Я проти насильства. Тому що, коли здається, що зло робить добро, це добро ненадовго. А зло залишається назавжди.

Діти намагалися закликати до совісті перехожих, переконуючи:«Ми справді дуже, дуже голодні. Ми вже давно нічого не їли. Дайте нам шматочок хліба чи бодай картоплю чи цибулину, щоб дожити бодай до завтрашнього дня». Але майже ніхто не мав цієї однієї цибулини, а тих, у кого вона була, — не було серця. Війна перетворила його на камінь.

Плакати це нормально, якщо сльози не справжні.

Талановиті потрапляють у мету, в яку інші не можуть, а генії в ту, яку інші не бачать.