вічність

"Потім" - це так нескоро. "Потім" - це навіть більше, ніж вічність.

Успіх триває, доки хтось усе не зіпсує, а невдачі вічні. (Успіх живий до тих пір, поки хтось його не споганить, а помилки залишаються назавжди.)

Як можна обіцяти вічне кохання, маючи в запасі лише коротке людське життя?

Треба зруйнувати міф про вічне кохання, основу нашого суспільства, причину наших бід.

Смерті немає! Що таке смерть, якщо безсмертна душа? Що таке життя, як не скороминущий помах крил метелика у вічному круговороті буття? Що таке буття, якщо його визначає швидкість руху шаленої кулі, пущеної невідомо ким у невідомо кого?

Злослів навіть без доказів залишає майже вічні сліди.

Придивись до мирного мешканця землі, до останнього з людей: у ньому знайдеш їжу для випробуваючого духу так само, як у людині, яка при очах цілого світу пронесеться на хвилях життя з краю в край, кого закинуть вони на висоту безсмертного щастя або скинуть у прірва безсмертних дій.

Мірмідонці, мої брати по зброї, я вище ставлю вашу рать, ніж багатотисячне військо. І нехай ніхто не забуває, наскільки ми могутні і відважні. Вам відомо, що чекає нас на той бік моря? Безсмертя! Ідіть на Трою!

- В чому твоя проблема? Чого ти так боїшся? — Окрім твоїх спроб зазирнути до мене у штани? - Ох, ну так. Головний кошмар усіх натуралів - це те, що всі геї хочуть вас спокусити! Так ось це не так! Ти не в моєму смаку! Так, мене не тягне до вічно спітнілих товстунів, які до тридцяти вже облисіють. - Не наривайся, Хаммеле! - Ти мене вдариш? Давай! Бий, але я залишусь тим, хто є. Тобі не вибити з мене гея, як з тебе ідіота.

Наші історії — ось те, що ми тягаємо за собою в наших мандрах через океани та кордони, через життя. Невеликий запас кумедних випадків, всіх цих«а потім сталося ось що», наших особистих«жили колись були». Ми — це наші історії, а коли ми йдемо, то, якщо пощастить, наші історії забезпечать нам вічне життя.