Сьогодні вранці, переглядаючи в газеті нескінченний список убитих, я зустрів знайоме прізвище: убитий наречений моєї сестри, офіцер, покликаний на військову службу разом із покійним братом. А через годину листоноша віддав мені листа, адресованого на ім'я брата, і на конверті я впізнав почерк убитого: мертвий писав до мертвого.
У мене є особливий скарб, який я не проміняю ні на що на світі. Моя дочка, Сет Біль. Під час прямого ефіру, який дивилася вся країна, я дізналася, що мою дочку викрали. Моя дочка, що втратилася... стала холодним трупом. Вона зараз там — у мерзлій, брудній землі. Як це могло трапитись? Як їй було страшно?
Ми здатні швидко розпрощатися з будь-якою зі шкідливих звичок — кинути палити, відмовитися від спиртного, перестати об'їдатися солодким перед сном. Але є такі речі, які не піддаються силі волі. Забути чи розлюбити, наприклад. Все, що народжується в серці, назавжди в ньому лишається.