життя

У нас обох є дещо спільне — нам обом не можна вірити.

Якщо хочу описувати, як дама одна полюбила одного офіцера, це можу; якщо хочу писати про велич Росії і оспівувати війни, дуже можу; якщо я хочу доводити необхідність народності, православ'я та самодержавства, я дуже й дуже можу. Якщо хочу доводити те, що людина є тварина і що крім того, що вона відчуває, у житті нічого немає, я можу; якщо хочу говорити про дух, початок, основи, про об'єкт і суб'єкт, про синтез, про силу і матерію, і особливо так, щоб ніхто нічого не міг зрозуміти, я можу. Але цієї книги, в якій я розповідав, що я пережив і передумав, я ніяк не можу і думати друкувати в Росії, як мені сказав один досвідчений і розумнийстарий редактор журналу.

Завтрашній світ – це бджолині стільники ймовірностей, які чекають, коли їх наповнять реальністю – певними, усвідомленими діями.

Двоє людей - сильний і слабкий - вже колонія.

Я не можу... не можу дихати, не можу спати, не можу рухатися. Наче навколо стіни: куди не підеш — бамс! Стіна. Чого не захочеш – бамс! Знову стіна.

На небі тільки й розмов, що про море і про захід сонця... Там говорять про те, як страшенно здорово спостерігати за величезною вогненною кулею... Як він тане в хвилях... І ледве видиме світло, немов від свічки, горить де в глибині.

Якщо з молодої леді не відбувається жодних пригод у рідній місцевості, їй слід пошукати їх на стороні.

- Постійно, - відповів він. - Джейс може убитися, надягаючи штани з ранку. Бути його парабатаєм – робота з повним робочим днем.

Наші помилки є тільки для нас, щоб повторити їх або виправити. (Ми вирішуємо, повторювати наші помилки чи виправляти їх.)

Найцікавішим у ньому було моє кохання, тепер – нічого особливого.