Федір Михайлович Достоєвський

Ти не зрозумів усього. Будь щасливий із ким хочеш. Не можу ж я вимагати у серця твого більше, ніж воно може мені дати...

Адже треба, щоб у кожної людини було хоч одне таке місце, де б і його пошкодували!

Пройдіть повз нас і пробачте нам наше щастя.

Найвища і найхарактерніша риса нашого народу — це почуття справедливості та жадоба її.

А жінка любляча, о, жінка любляча - навіть пороки, навіть лиходійства улюбленої істоти обожнить! Він сам не знайде своїх злодійств таких виправдань, які вона йому знайде. Це великодушно, але не оригінально.

Любов'ю все купується, все рятується... Любов такий безцінний скарб, що на нього весь світ купити можеш, і не лише свої, а й чужі ще гріхи викупиш.

Вискочи російська людина трохи з казенної, узаконеної звичаєм колії - і вона зараз не знає, що робити.

... Будьте добрі, і нехай дитина Ваша зрозуміє, що Ви добрі (сам, без підказування), і нехай запам'ятає, що Ви були добрі, то повірте. Ви виконаєте перед ним ваш обов'язок на все його життя, тому що ви безпосередньо навчите його тому, що добро добре. І при цьому він все життя згадуватиме Ваш образ з великою повагою, а може, і з розчуленням. І якщо б Ви зробили багато і поганого, тобто, принаймні, легковажного, болючого і навіть смішного, то він безсумнівно вибачить Вам, чи рано, чи пізно, у спогаді про Вас усе Ваше погане заради хорошого, яке запам'ятає. Знайте також, що більше Ви для нього нічого і не можете зробити.

Милі, добрі, чесні (все це є у вас!), куди ж це ви йдете, чому вам така мила стала ця темна, глуха могила? Дивіться, на небі яскраве весняне сонце розпустилися дерева, а ви втомилися, не живучи.

Усі люди, всі люди.