Харукі Муракамі

... більшість нормальних людей прагнуть щось дізнатися. Все-таки потяг до знань – основа людської психіки.

Куди б тебе життям не заносило, ти це ти. Зі своїми проблемами, зі своїми здібностями, єдиний та неповторний.

У нашому ненадійному світі немає нічого більш важкодосяжного і тендітного, ніж довіра.

Письменник пише, бо не може не писати. У самому письменстві нема ні користі, ні порятунку.

Але як би там не було, минулого не повернути. Розпаковані товари обміну не підлягають. Залишається жити з тим, що є.

Мені іноді здається, що я старію щогодини. І що найстрашніше, так воно і є.

У кожного на цьому світі є хоча б одна-дві речі, які він не захоче втрачати ні за що.

Різні люди блукають у різні боки. Одні кудись ідуть, інші нікуди не поспішають. В одних є ціль, в інших цілі немає. Одні благають час затриматися довше — інші підштовхують його в спину, аби бігло швидше. Але коли йдуть останні електрички, у цих місцях настає дуже дивний час. Зовсім не те, що ми називаємо вночі… Наше терпіння вичерпується. Ми більше не можемо пасивно розглядати те, що показує телевізор. Ми хочемо перевірити усі самі.

Тому що для гідного незалежного життя людині потрібна вісь, на яку він міг би спертися.

Не звертай ні на кого уваги і якщо думаєш, що можеш стати щасливим, не втрачай цього шансу і будь щасливим. Як я можу судити з власного досвіду, у житті таких шансів буває раз, два – і обчевся, а проґавивши їх, шкодуєш потім усе життя.