Харукі Муракамі

Ось так ми і живемо зараз, кожен сам собою, зі своїм життям.

Наша пам'ять – дуже дивна штука. Така величезна шафа з ящиками, забита чим попало. Зайві знання, марна інформація, маячні думки забивають цю шафу зверху до низу. А чогось дійсно важливого не розкопати, хоч трісну…

Просто навколишній світ дуже часто підтверджує дивне правило: чим давати речам об'єктивну оцінку, краще сприймати їх як тобі зручно — і наблизишся до справжнього розуміння цих речей.

Серед тих, хто збирає борги, приємних людей не буває.

— Виходить, хворі та персонал можуть просто помінятися місцями. - Саме. Здається, ти починаєш розуміти структуру цього світу.

Із середини на половину добрі справи не робляться. Деякі речі у світі виходять лише самотужки. А деякі — лише вдвох. вміти їх поєднувати – гарна штука. А ось плутати одне з одним нікуди не годиться

Ось ти уявляєш, як це - прокинутися в темряві, в тузі, на самоті, коли тебе нікому обійняти, і раптом побачити, що все на світі такі ж?

Якщо зазирнути в глибину, у будь-якій людині сяє якийсь діамант. Важливо знайти таку коштовність і, якщо поверхня не потьмяніла (а найчастіше так і буває), натерти до блиску, знявши наліт.

... сяду на кам'яні сходи в порту і почекаю, коли на чистому горизонті з'явиться повільна шлюпка до Китаю.

Жити, не визнаючи у собі глибоку душевну рану, у сенсі може бути небезпечним.