Харукі Муракамі

Не думаєш, отже, ні в чому не сумніваєшся.

Мабуть, у кожного в житті хоча б раз щось подібне відбувається: починаєш ненавидіти людину без жодної причини. Вся біда в тому, що протилежний бік, як правило, відчуває ті ж почуття.

Ідеальний спосіб проводити літню відпустку. Спека, самотність, свобода.

Ще б пак — у тебе на обличчі написано:«Плювати, люблять мене чи ні».

Світ — просторий, його наповнюють дивовижні речі та дивні люди.

Хмари одна за одною линули на південь. На їхньому місці з'являлися інші, і не було їм кінця. Напевно, десь на півночі є невичерпне джерело, яке їх постачає. Рішучі люди у теплій сірій уніформі з ранку до вечора мовчки виробляють хмари . Як бджоли мед, павуки павутиння, а війни — вдів.

Страх зарину - того роду, що досі не був виражений словами. Подібні події безпрецедентні, і пережитий тоді страх не описується. А оскільки його неможливо висловити у словах, залишається лише відчути на собі.

Головне – вірити. Пам'ятаєш, що я казала? Якщо вірити, нічого не страшно. Будь-що: у смішні спогади, у людей, яких колись любив, у сльози, якими колись плакав. У дитинство. Те, що хотів би зробити. У улюблену музику. Якщо думати тільки про це, без зупинки, будь-які страхи зникнуть.

... у житті кожної людини трапляються часи, коли навалюється якийсь тягар, охоплює туга, депресія. Усього б'є, здається, зараз виверне навиворіт.

Все, що нам залишається, - це жити собі помаленьку. Трохи сьогодні, трохи завтра — і так далі...