Януш Леон Вишневський

Можливо, я не так хочу, щоб ти це знав, скільки хочу сказати це тобі.

Він навчив мене, що слід підкорятися своїм бажанням, як вони приходять, і нічого не відкладати на потім.

Мені здавалося, що навіть небо плаче, заглядаючи у вікно моєї кімнати.

Самокалікування — цілеспрямоване перенесення психічного болю на більш терпиму фізичну.

У розпал депресії ти зовсім млявий і тобі не хочеться навіть перерізати собі вени. Ти ходиш або лежиш, ніби в бетоні, що схоплюється.

Адреналін захльостував мене, і я не відчувала болю від ампутації душі.

Вона іноді уявляла собі світ без чоловіків, але без двох цих своїх подруг уявити не могла. У її житті вони були “завжди”. І хоча, а може, тому, що всі три вони були зовсім різні, їй здавалося, що без них світ втратив би один вимір. Став би пласким.

На пальці лівої руки я ношу каблучку з діамантом. Я пристрасно хотіла, щоб він хоч раз зігрів цей діамант, взявши мене за руку, не побоюючись чужих поглядів.

Надто боляче було востаннє, щоби ризикнути знову.

(з листа) PS Весь день я звикаю до думки про те, що перестала бути незайманою, не ставши коханою...