Шерлок (Sherlock)

- Коли ми домовлялися? - Вчора. - Вчора мене не було вдома, я був у Дубліні! - Не моя вина, що ти не слухав.

Нас усіх переслідують привиди минулого, Ватсон, що затьмарюють нам сонячні дні.

— Вибачте. Невдалий день для смерті... - О? Виникли варіанти краще?

- Я знаю, що ти справжній. - На 100%? — Ніхто не може прикидатися таким занудою цілодобово.

– Скажіть, у нього колись були… дівчата, друзі, хоч якісь стосунки? - Я не знаю. - Як це можливо? - Він - Шерлок. Хтось може знати, що діється в цій дивній голові.

- Це було неймовірно! - Ти так думаєш? - Думаю! Надзвичайно, зовсім, дивно! — Зазвичай люди кажуть не так. — А як кажуть люди? —«Пішов до біса!»

Шерлок: Та помовчите ви всі! Ні звуку, ні слова, ні єдиного подиху! Я думаю! Андерсене, дивись убік – відволікаєш! Андерсен: Що? Моє обличчя відволікає? Лестрейд: Всім завмерти і тихо. Андерсен, відвернися.

— Ну як твоє вигнання, братику? — Я відсутня лише чотири хвилини. - Я сподіваюся, ти засвоїв урок?

Люди не люблять розповідати, вони люблять заперечувати.

- Хочу ковтнути повітря - йдемо гуляти. — Загалом у мене побачення. - Що? — Це коли двоє захоплені та проводять час разом. — А що я запропонував тобі? — Не зовсім... сподіваюся.