час

Часом буває так, що життєва дорога з легкої і прямої спочатку перетворюється на криву стежку, потім починає петляти, а закінчується зовсім глухим кутом у трясовини.

Ця зустріч – не випадковість. Ти в небезпеці, хоч сама цього ще не усвідомлюєш. Він уже проник у твої кровоносні судини і дістанеться серця. Він зірве там почуття, які ти так старанно вирощувала. Він годуватиме тебе надіями. Любовне завоювання – найбільш егоїстичний із хрестових походів. Знаю, ти вважаєш мене старою пустомеллю, але ти сама скоро переконаєшся в моїй правоті. Щодня, кожну годину ти будеш себе запевняти, що твій опірнепереборно, ти стежитимеш за своїми манерами, за кожним своїм слівцем, проте бажання його присутності виявиться сильнішим за наркотик. Тож не обманюй себе, це все, про що я тебе прошу. Він оселиться в тебе в голові, і ти захворієш на невиліковний абстинентний синдром. Не допоможе ні розум, ні час – час взагалі перетвориться на найгіршого твого ворога. Одна лише думка про те, щоб його знайти, знайти таким, яким ти його уявляєш, дозволить подолати найгірший зі страхів - втратити його і саму себе. Це – найважчий вибір, якого нас примушує життя.

Бути абсолютно вільним і в той же час повністю залежати від закону — ось вічний парадокс у житті людини, який можна відчути щохвилини.

— Слухай, Вікторе, ти кинь возитися! Мені байдуже, як спати. Я можу ночувати хоч на цвяхах. — Ні, люба моя, це ти кинь! Де я тобі серед ночі цвяхів дістану?

Чоловікам живеться набагато краще, ніж жінкам: по-перше, вони пізніше одружуються, по-друге, раніше вмирають.

Насамперед, кількість офіцерів там була більш обмежена, ніж в інших військах; потім, ліберальні, майже республіканські настрої серед артилеристів, побоювання, які вселяло імператору об'єднання людей освічених і звиклих міркувати – усе це заважало більшості їх робити військову кар'єру. Тому всупереч звичайним порядкам, офіцери часто отримували генеральський чин зовсім не тому, що були найвидатнішими в армії, а тому, що їх обмеженість робила їх безпечними.

Сьогодні я бачив гігантську бруківку серед хмар, викладену з сірого каміння і величиною, що перевершує поле. Ніхто не відвідує її. Тільки чапля... Сьогодні я бачив дерево, що росте з високої стіни, і людей, що ходили високо над землею. Сьогодні я бачив поета, що дивився у вузьке віконце. Але кам'яне поле, загублене в хмарах, найбільше сподобалося мені. Там ніколи й ніхто не буває. Хороше місце, щоб грати і мріяти про різне. Я бачив сьогодні коня, що плавав на верхівці вежі: мільйон веж я бачив сьогодні. Я бачив хмари в найглухішу годину ночі. Я мерз. Я був холодніший за лід. Мені не було чого їсти. Я не міг заснути. — Він зігнув губи, намагаючись посміхнутися. — А ви облили мене зеленим брудом.

Вранці, щойно ми розплющуємо очі, життя вже стоїть напоготові, щоб обрушити на нас чергову лавину«треба зробити!» і«не забудь!». Ми не встигаємо подумати, зітхнути, як прокидаємось і одразу намагаємося прорватися крізь цю купу справ, бо завтра на нас звалиться нова. Іноді ми зупиняємось і оглядаємось навколо – на робочому місці, під час батьківських зборів чи просто на вулиці – і з жахом розуміємо, що всі інші точно знають, чим вони займаються. І тільки нам весь час доводиться вдавати. У решти на все вистачає грошей, у них все під контролем і на все лишаються сили. Діти інших давно навчилися плавати.

Мені мама завжди говорила, що чоловік повинен бути трохи красивішим за мавпу і трохи багатшим за Рокфеллера.

Ви навіть не можете уявити, як часто доводиться брехати на кожному кроці. Іноді навіть хочеться сказати правду, я спробувала, але перестала, помітивши, що її й сприймають як брехню.